Події

Гурби-Антонівці: фото- і відеозвіт з неймовірної пригоди

Гурби-Антонівці: фото- і відеозвіт з неймовірної пригоди

Останніми десятиліттями наші люди дуже змінилися, вони в більшості стали рабами західного масмаркету і практично повністю відмовилися від колишніх, перевірених часом і нашими прадідами справжніх цінностей, як то чесність, відвага, сила духу і тіла. Ми уже й в більшості забули, що насправді силу людини виказують не величезні «бройлерні» м’язи, роздуті гаманці чи займаємі посади, а її внутрішня самовпевненість та сила духу, що виливається у її погляді.

io 05 травня, 21:27

4

3844

Гурби-Антонівці 2014

Передмова

Про гру Гурби-Антонівці я вже давно чув, та навіть декілька раз подумував про те, щоб взяти у ній участь, але завжди відносився до цього несерйозно, бо вважав це малоцікавою забавкою підлітків, які бігають десь там собі по лісі. Та за день до цьогорічних травневих свят, за певним збігом обставин, все ж таки було вирішено відправитися та дослідити цю незвідану для більшості наших мешканців забаву.

Гурби-Антонівці 2014

Рішення прийнято, нюанси з організаторами обговорено, батарею до фотоапарата заряджено, невеличкий штурмовий наплічник на 35 літрів із спорядженням та провіантом спаковано. Урочисту частину першого дня ігнорую – вона здається мені нецікавою, крім того там різних «папараці» й так хватає. Вирішую влитися у сам процес гри та протягом двох днів відчути на собі усі емоції та перипетії її учасників. Зразу роз’ясню: теренова гра Гурби-Антонівці розпочинається опівночі з першого на друге травня і триває без перестану рівно 60 годин.

Гурби-Антонівці 2014

Початок

Отож, в 10 ранку разом з двома знімальними групами по бездоріжжю прибуваю в доволі віддалену від цивілізації глушину на межі Кременецького та Шумського районів. Тут, посеред лісу, нас зустрічають організатори, які на час ігор проживають в наметах посеред ігрової території та виконують роль спостерігачів та арбітрів.

Далі з Андрієм, якого нам виділили як гіда по цих диких територіях, вирушаємо на пошуки самих гравців. І знову роз’яснення: усі гравці розбиті на три команди: Левів (жовтих, у кількості 150 чол.), Вовків (червоних, також у кількості 150 чол.) та Диверсантів (синіх, у кількості 34 чол.).

Гурби-Антонівці 2014

Першими ми знаходимо Диверсантів – вони відсипаються від безсонної ночі в якихось 300 метрах від РВС. Розбуджені нами зненацька і ще заспані вони коротко розповідають, як всю ніч тероризували курінь жовтих: закидували їх петардами і димовими шашками, робили часті вилазки та «вбивали» їх гравців. Під «вбивством» слід розуміти зривання пов’язки доповідного кольору, розміщеної в районі передпліччя лівої руки кожного з учасників.

Далі вирушаємо у півгодинну подорож через хащі та болота до куреня жовтих, тимчасове місце розташування якого Андрію було приблизно відоме, тоді як червоні взагалі незрозуміло де на той момент знаходились.

Гурби-Антонівці 2014

Жовті

Жовті зустріли нас зненацька: вони вибігли з-за кущів та спочатку кинулись на нас, прийнявши за гравців ворожого куреня, і тільки побачивши що ми преса привітно провели нас повз виставлених по периметру вартових до свого стану. Це була сонячна місцинка на узліссі, на якій на відпочинку розмістилося багато молодих хлопців і дівчат у камуфляжній формі. Хтось дрімав на сонечку, хтось спілкувався, дехто закінчував наминати похідні харчі. Поміж учасниками помічаю навіть одного фотографа-журналіста, як потім з’ясувалося – фрілансера із Мілану на ім’я Якоб, який ще з першого дня супроводжував жовтих гравців.

Гурби-Антонівці 2014

Перше враження від гравців – чудове: це далеко не підлітки, як я раніше думав, а вже дорослі хлопці і дівчата віком в середньому від 21 до 28 років. Вони дуже привітні і багато розказують цікавого про гру та про те, як їм минулої ночі не давали зімкнути очей своїми провокаціями команда диверсантів – от тепер вони тільки завершили довгий ранковий перехід і нарешті можуть трохи відпочити.

Невдовзі помічники курінного (керівника команди) оголошують, що відпочинок завершується і невдовзі виходимо до знайденого напередодні табору червоних. Користуючись можливістю, підкріплююсь консервою та, тримаючи фотоапарат напоготові, вирушаю разом із загоном. На цей момент приїхавші зі мною знімальні групи, взявши невеличкі інтерв’ю, вже покинули нас.

Гурби-Антонівці 2014

Табір Вовків був відносно недалеко і складався зі складених у купки та накритих зверху покинутих наплічників. Я ще раніше замітив, що й у жовтих гравців з собою практичного нічого немає за виключенням невеличких рюкзаків із водою та харчами, тому мені на цей момент уже роз’яснили, що усі команди свої громіздкі речі вдень ховають у певному місці. От саме до такого тайника червоних ми зараз і прийшли.

Гурби-Антонівці 2014

Знаючи, що рано чи пізно команда Вовків змушена буде прийти по свої речі, ми усім загоном засіли у засідці неподалік. Чекали аж до вечора, встигли добре перепочити і навіть раз сходити на полювання на помічених неподалік диверсантів. Крім того, наші розвідники спромоглися відшукати прапор Вовків і тим заробити для команди 200 балів. Щоб показати значимість даного зазначу, що життя звичайного гравця вартує всього 1 бал.

Велика битва

Невдовзі перед сутінками керівниками загону було прийняте рішення зняти засідку і повернутися до свого табору. Та, відійшовши на якихось триста-чотириста метрів, ми були сповіщені розвідниками про повернення у свій табір червоних, і прийняли рішення їх атакувати.

Вовків застали ми зненацька, та вони не розгубилися і уже за короткий проміжок часу встигли згуртуватися і зустріли нас організованою стіною. В їх бік полетіли димові шашки та петарди, вони відповіли нам тим же. В процесі було спалено навіть декілька наплічників.

Гурби-Антонівці 2014

А далі пішла вже стінка на стінку. Бій тривав запеклий і довгий: було підбите не одне обличчя, порвано багато одежі і навіть завалене одне дерево! Приблизно за пів години стало зрозуміло – червоні перемагають, - та жовті боролися до останнього і дорого «віддали свої життя».

Вовки бурхливо святкують перемогу, а жовті після недовгого аналізу причин поразки ідуть організованим строєм до спостерігачів відновлювати життя. Було вирішено, що програли через те, що на момент бою у Левів були відсутніми близько 15 важливих бійців – тому противник мав численну перемогу.

Засідка Диверсантів

Після відновлення вирішуємо іти до табору на нічліг, по дорозі поповнивши запаси води. Але, відійшовши якихось 1000 метрів, у темноті попадаємо у хитро розставлену засідку синіх і після надзвичайно напруженого бою знову втрачаємо декілька бійців.

Гурби-Антонівці 2014

«Мертві» знову ідуть на відновлення, а всі решта вертаються у табір, завбачливо розставивши по дорозі «кукушок», - тобто дозорних.

І от, нарешті, після, здавалося б, безкінечного переходу ми звертаємо у невеликий прилісок і потрапляємо у табір. Швиденько дістаємо каримати і спальники та нашвидкоруч попоївши уже опісля опівночі занурюємося у сон.

Гурби-Антонівці 2014

Пошук прапора

Приблизно о шостій у нас підйом та швидкий збір. Нам оголошують: сьогодні у нас завдання, розділившись на невеликі загони, прочісувати поквадратно територію у пошуках прапору червоних.

Приєднуюся до групи з досвідчених гравців Дениса та Жені та відправляюся із ними у віддалений квадрат. Щоб не піднімати зайвого шуму у лісі ідемо нагло по ґрунтових дорогах, але переміщаємося обережно, уважно слідкуючи, щоб не наскочити на загін Вовків чи Диверсантів.

Гурби-Антонівці 2014

Нам щастить: за весь час переходу тільки раз вдалечині бачимо загін з двох синіх, які, помітивши нас, чкурнули в кущі (вони напевно прийняли мене також за гравця, - тому вирішили не встрявати у бій з численнішим противником).

Гурби-Антонівці 2014

Підійшовши до цільового квадрату, отримуємо по рації радісну звістку: прапор червоних знайдено (вони умудрилися поставити практично в тому самому місці, що й минулого разу). Тому з радісним ентузіазмом припиняємо пошуки та з обережністю прямуємо до точки збору. Прибувши – зручно розміщаємося між деревами на сонечку та насолоджуємося відпочинком.

Так добігає третя година дня – мені пора повертатися до цивілізації. З великою неохотою прощаюся з куренем, бажаю перемоги та прямую до табору спостерігачів, звідки мене ще чекає довга і нелегка семигодинна дорога додому.

Гурби-Антонівці 2014

Епілог

А тепер хотілося б поділитися враженнями: вже другий день як повернувся із гри, а думками і серцем ще там. Гурби-Антонівці – це напевно одна із найбільш незабутніх та ефектних розваг, яку можна собі уявити у нашому сірому міському житті. Або це навіть не гра – це можливість не декілька днів кардинально змінити свій нудний і давно набридлий розмірений ритм, та погрузитися у цікавий авантюрний світ справжніх бурхливих емоцій. Тут не має фальші, немає поверхневості – «дикі» умови знімають усі маски та розкривають справжню сутність людей. Тут можна знайти справжніх друзів, істинне кохання та, розібравшись у собі і побачивши істинні цінності, – самоствердитися та укріпити дух. Як говорив Заратустра: сюди несуть свій попіл, а виносять огонь у серцях.

Гурби-Антонівці 2014

Щойно дізнався, що команда Левів перемогла з відривом у понад 300 балів – вітаю з перемогою!

Денису і Жені – великий привіт ;)

Гурби-Антонівці 2014

Фото: io

Гість, 21 Травня, 2014 12:49

мда, серйозно. але так кайфово))

Гість, 06 Травня, 2014 16:12

я б боялася...як в реальності має вигляд...незнаю, ніколи не бачила і не приймала участь, але по відео і фото видно, що тут все серйозно....

Гість, 06 Травня, 2014 12:26

Дуже цікаві світлини і відео:)

Гість, 06 Травня, 2014 12:26

це справді найпатріотичніша гра!!!!! В Україні аналогів немає. Тут загартовується тіло і дух!!! І хочеться, щоб такі ігри були тільки в іграх, а не в житті реальному.

Показати всі коментарі...

096 903 83 84

ternopil(at)visit.ua

©2014 visit. All rights reserved